ТЕЛ.: (044) 568-04-04, 238-02-30, 238-02-31
Вход
Регистрация
Можно ли сэкономить на
дезинфекции ?
Как не потратить лишние деньги ?
Предлагаю Вашему предприятию бесплатно консультации по
подбору оптимального средства
для дезинфекции или
стерилизации в зависимости от
вида деятельности или
особенностей Вашего
производства. Мы поможем
Вам достичь необходимого уровня
санитарной безопасности и при
этом сэкономить средства.
Подробнее

Основні принципи профілактики внутрішньолікарняних інфекцій


В.А Бусел завідувачка епідвідділом Київської лінійної СЕС на Південно-Західній залізниці

МОЗ України, В.Д.Малюга лікар-дезінфекціоніст ТОВ «Лаверна».

(Журнал «Практика управління медичним закладом» №3, березень 2012)

Твердження Генерального директора ВООЗ Лі Чон Вук, про те, що покращання якості медичних послуг – найбільше досягнення людства за останні 100 років, було б абсолютно достовірним, якби не існувало хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги.

Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ, лікарняні, госпітальні, нозокоміальні) – проблема охорони здоров’я усіх країн світу. Тенденція до зниження частоти ВЛІ з роками – відсутня. Навпаки, ситуація стає критичною. Адже, протягом останнього десятиріччя в усьому світі все більш поширюються лікарняні інфекції, що викликані збудниками стійкими до біоцидів і в першу чергу - до антибіотиків.

За визначенням Європейського бюро ВООЗ, госпітальна інфекція — це будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що уражає хворого в результаті його госпіталізації чи звернення за медичною допомогою, а також інфекційне захворювання персоналу лікарні в силу здійснюваної ним діяльності в даному закладі. ВЛІ включають в себе різноманітні нозологічні форми захворювань.

Статистика експертів ВООЗ свідчить, що нозокомінальні інфекції в розвинутих країнах виникають у 5-10% пацієнтів, у відділеннях інтенсивної терапії – більш ніж у 25% хворих. У країнах, що розвиваються, цей показник може в деяких випадках перевищувати 40%. Щорічно в Європі реєструється 5 000 000 випадків інфекцій, що пов’язані з наданням медичної допомоги (46-93 випадки на 1000 пацієнтів). Це вимагає 25 млн. додаткових ліжко-днів перебування хворих в стаціонарах. В цілому ж додаткове лікування, догляд, реабілітація таких хворих потребують не менше 13 – 24 мільйонів евро щороку. В США на 1 хворого лікарняною інфекцією в хірургічному стаціонарі додатково припадає 7,4 ліжко-дня. Тільки один день перебування хворого в стаціонарі обходиться при цьому в 3 152 $. Величезні матеріальні збитки. Та ніякі кошти не можуть замінити людські життя. Адже навіть в благополучній Європі летальність від ВЛІ на рівні 2,7% (135 000 випадків щороку). Трагічно втратити людину. Ще страшніше, коли помирає молода людина, дитина. Обривається росток цілого покоління. І це при тому, що значну частину нозокомінальних інфекцій можна попередити. Доля ВБІ, виникнення яких можна попередити шляхом впровадження заходів інфекційного контролю, в країнах з високим економічним розвитком становить 20%, а в країнах, що розвиваються – навіть більш ніж у 40% випадків.

В Україні досить тривалий час проблема внутрішньолікарняних інфекцій просто замовчувалась. У нас її немов би не існувало. Випадки ВЛІ в лікувальних установах усіляко приховували, реєстрацію нозокоміальних інфекцій майже не вели. В основному фіксували спалахи захворювань, коли приховати вже було неможливо. Таке відношення дісталось, як спадок, усім пострадянським державам. Для порівняння, захворюваність інфекціями, що пов’язані з наданням медичної допомоги становить: у Швеції – 117 випадків на 1000 пацієнтів, в Іспанії – 100/1000, США – більше 50/1000, в Росії 0,9-0,8/ 1000 (середній показник 2004-2010рр.). В Україні, ситуація аналогічна тій, що склалась в Російській Федерації. Нажаль, і на сьогодні, офіційна статистика захворюваності внутрішньолікарняними інфекціями в нашій країні не відображає істину картину. В Україні реєструється лише декілька тисяч випадків внутрішньолікарняних інфекцій на рік (із них 45% - післяопераційні ускладнення, 43% -гнійно-септичні інфекції новонароджених і породіль, 6% -інфекції сечовивідних шляхів, 6% - інші інфекції). Виходячи із показника захворюваності у світі, що оприлюднюється Всесвітньою організацією охорони здоров’я, фахівці вважають, що реально захворюваність на ВЛІ на території України може бути як мінімум на порядок вища. Питання реального висвітлення реєстрації обговорювалось і у доповідях, і в кулуарах Міжнародної конференції з актуальних питань ВЛІ, що проходила в Києві у вересні 2011 року.

Налічується близько 100 нозологічних форм ВЛІ, збудниками яких є понад 300 видів мікроорганізмів. В силу різноманітних підходів існують різні класифікації інфекцій, що пов’язані з наданням медичної допомоги:

- інфекції пацієнтів і інфекції персоналу – відображає уражений хворобою контингент;

- інфекції, що виникли в період перебування хворого в стаціонарі, поза стаціонаром, чи в результаті надання амбулаторно-поліклінічної допомоги;

- на основі досить штучної мікробіологічної систематики збудників: викликані патогенною мікрофлорою (до цієї групи відносяться усі випадки „традиційних” (класичних) інфекційних захворювань – дитячі інфекції (кір, дифтерія, скарлатина, краснуха, епідемічний паротит та інші), кишкові (сальмонельоз, шигельози тощо), гепатити В і С та багато інших хвороб); викликані умовно-патогенними мікробами (що включають і гнійно-септичні захворювання).

В свою чергу ВЛІ етіологічним фактором яких послужили патогенні

мікроорганізми класифікуються:

- за резервуаром збудника інфекції, кожна з груп має детальну традиційну класифікацію: антропонози (по специфічній локалізації мікроорганізмів та відповідних шляхів передачі – кишкові інфекції, інфекції дихальних шляхів, кров’яні інфекції, інфекції зовнішніх покривів); зоонози (по наявності трансмісивного механізму передачі інфекції людині, по типу тварини- джерела інфекції тощо); сапронози (по екосистемі, що є резервуаром збудника – водні, ґрунтові, сапрозоонози, сапрофітози; зооантропонози;

- за природною (філогенетичною) систематикою патогенних мікроорганізмів - бактеріальні інфекції, вірусні інфекції, мікози, паразитарні хвороби, що включають протозоонози та гельмінтози, пріонні інфекції.

Інфекції, викликані умовно-патогенною мікрофлорою підрозділяють:

- по локалізації патологічного процесу (деякі актуальні групи): інфекції області хірургічного втручання; інфекції дихальних шляхів; інфекції кістково-м’язової системи; інфекції шкіри і підшкірної клітчатки; інфекції лімфатичних і кровоносних судин; нейроінфекції; генералізовані форми інфекції/інфекції кровотоку;

- за природною (філогенетичною) систематикою умовно-патогенних мікроорганізмів (деякі актуальні групи): стафілококові інфекції; стрептококові інфекції; синєгнійні інфекції; клебсієльозні інфекції; інфекції, що викликані E.coli; кандидози; аспіргільози; інфекції, що викликані мікробними асоціаціями; інфекції, викликані мікроорганізмами біоплівок;

- за умовами інфікування: екзогенні інфекції; ендогенні інфекції; комбінований тип інфекцій (обумовлені формуванням госпітального штаму збудника);

- по типу медичних технологій: інфекції, пов’язані з пристроями, устаткуванням; інфекції пов’язані з медичними маніпуляціями, процедурами.

- інфекції, пов’язані з пристроями, устаткуванням (розділяються в залежності від

виду пристроїв, устаткування, що застосовувались): інфекції, пов’язані зі штучною вентиляцією легень (в т.ч. поствентиляційні/вентиляторасоційовані пневмонії); інфекції, пов’язані з катетеризацією сечового міхура (в т.ч. катетерасоційовані інфекції сечовивідних шляхів); інфекції, пов’язані з катетеризацією судин (з центральними катетерами, з периферичними катетерами), включаючи і катетер асоційований сепсис); інші групи;

В зарубіжній термінології широко використовуються поняття «self-infections»

«cross-infections» и «environmental-infections». «self-infections» - інфекції, джерелом яких є сам хворий, що еквівалентно вітчизняному терміну «ендогенна інфекція». «Cross-infections» -означає інфекцію, джерелом якої послужила інша людина - пацієнт чи медичний персонал ЛПЗ. Дещо умовно можна провести аналогію з «перехресним інфікуванням». «Environmental-infections» - інфекції, фактором передачі для яких послужило навколишнє середовище. До цієї групи відносяться більшість кишкових інфекцій та інфекції дихальних шляхів.

Останнім часом пейзаж збудників інфекційних захворювань суттєво помінявся: разом з давно відомими нам інфекціями появились «нові» - ВІЛ-інфекція, легіонельоз, кампілобактеріоз, мікоплазмоз, різні види парентеральних гепатитів і інші. Встановлена інфекційна природа багатьох захворювань, що раніше вважались соматичними. І всі ці інфекційні патології також можуть бути неприємним наслідком отримання пацієнтом медичної допомоги, чи професійним захворюванням. Спектр збудників у кожному стаціонарі може бути різний і залежить від його профілю, політики застосування антибіотиків тощо. Найчастіше збудники нозокомінальних інфекцій – бактерії, рідше віруси, гриби та найпростіші. Дольова участь різних мікроорганізмів визначається низкою факторів: локалізацією патологічного процесу, профілем стаціонару, характером і рівнем лабораторного дослідження тощо. Так, патологія сечовидільних шляхів зумовлена майже виключно грамнегативними мікроорганізмами; при інфекціях нижніх дихальних шляхів домінують синьогнійна паличка і пневмококи; в акушерських стаціонарах переважає грампозитивна мікрофлора (стафілокок, стрептокок), в психіатричних – кишкові інфекції (черевний тиф, шигельози), в гастроентерологічних відділеннях – хелікобактеріоз, в хірургічних - грамнегативна мікрофлора і стафілокок і т. д. В загальній структурі захворювань значну частку становлять гнійно-септичні інфекції (ГСІ), основними збудниками яких є умовно-патогенні мікроорганізми (УПМ). Серед них в багатьох стаціонарах превалюють грамнегативні бактерії - клебсієли (K.pneumoniae) і синєгнійна паличка (P.aeruginosa), рідше – інші ентеробактерії і неферментуючі (кишкова паличка, протей, ентеробактер, ацінетобактер). Не зменшується кількість ГСІ, що викликані грампозитивними мікроорганізмами. Значуща роль в цьому процесі належить золотистому стафілококу (S.aureus) і особливо – метицилінрезистентному штаму (MRSA), захворюваність, викликана MRSA стафілококом з точки зору сучасності розглядається як соціальна, державна і транснаціональна проблема. Летальність від інфекцій, викликаних MRSA стафілококом у 1,5-3 (в залежності від території виникнення) рази вища від схожих патологій іншої етіології.

В 2009 році експерти ВООЗ визнали антибіотикорезистентність мікроорганізмів, як одну із головних загроз здоров’ю населення всієї планети. «У разі відсутності ефективних антибактеріальних препаратів сучасні медичні технології такі як операції, трансплантації, інтенсивна терапія, лікування онкозахворювань, виходжування недоношених дітей стають занадто ризикованими чи й зовсім неможливими». За останні десять років у світі не синтезовано жодного принципово нового антибіотика. У 2011 році у Франції відбувся Міжнародний Форум із питань профілактики ВЛІ. Усвідомлюючи масштаби загрози, інфекціоністи, епідеміологи, мікробіологи, науковці і практики більш ніж із 70 країн всіх континентів сформулювали і підписали призив до міжнародної спільноти, медичних працівників, ветеринарів, керівників промислових підприємств і до всього населення про недопущення санітарної катастрофи уже в недалекому майбутньому із-за розповсюдження бактерій, стійких до антибіотиків. Знову ж таки, у минулому році під гаслом «Якщо сьогодні не прийняти заходи – завтра ми залишимось без ліків!», пройшов Всесвітній День «Резістентність до протимікробних препаратів».

У процесі поширення внутрішньолікарняних інфекцій беруть участь бактеріоносії, переносники і реципієнти. Причому, переносниками можуть бути люди (хворі, персонал, рідше відвідувачі), тварини (наприклад гризуни), комахи (комарі, мухи), або матеріали, предмети, пил, вода, продукти харчування тощо.

Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій вимагає не лише великих матеріальних затрат, пов'язаних з будівництвом, придбанням обладнання, засобів дезінфекції і антисептиків, а також професійної підготовки медичного персоналу з питань профілактики інфекцій у ході лікування і догляду за хворими. Існує тісний взаємозв’язок між способом поведінки, правильним харчуванням і станом здоров’я, про що повинні знати і співробітники, і пацієнти.

Зростання захворюваності нозокоміальними інфекціями обумовлюється рядом чинників: наявністю великих лікарняних комплексів, де на обмежених площах концентрується велика кількість ослаблених пацієнтів; порушеннями поточного санітарно-пртиепідемічного режиму; недотриманням правил асептики і антисептики під час виконання інвазивних процедур; збільшенням кількості інвазивних діагностичних і лікувальних процедур, пов’язаних із порушенням цілісності шкіри та слизових оболонок; використанням складного медичного устаткування, стерилізація при цьому ускладнюється; застосуванням препаратів, які мають імунодепресивні властивості, штучним пригніченням імунітету (при пересадці органів і тканин); формуванням госпітальних штамів мікроорганізмів, стійких до лікарських препаратів і дезінфектантів; зниженням неспецифічних захисних сил організму; недостатньою особистою і колективною гігієною персоналу; неповним забезпечення ЛПЗ дезінфектантами і антисептиками, холодильним, стерилізаційним обладнанням і т.п.

В Україні інфекційний контроль за ВЛІ, а це – налагоджена система ефективних організаційних, профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження виникнення та розповсюдження нозокомінальних інфекцій, яка базується на результатах епідеміологічної діагностики, перебуває в стадії розробки і впровадження.

Поліетіологічність нозокомінальних інфекцій, різноманітність джерел їхніх збудників визначають і різноманітність механізмів, шляхів і факторів передачі інфекції. Так, аерозольний механізм відіграє ведучу роль в розповсюдженні стафілококової та стрептококової інфекцій. Цьому процесові значно сприяють довго тривалість перебування на апаратах ШВЛ, кондиціонери із зволожувачами, вентиляційні системи, вдихання водного чи пилового аерозоля при фізіотерапевтичних процедурах. Постільні приналежності – матраци, ковдри, подушки – також можуть стати факторами передачі стафілококів, ентеропатогенних та інших збудників. Контактно-побутовий шлях передачі властивий грамнегативним бактеріям. Ці мікроорганізми здатні інтенсивно розмножуватися і накопичуватися у вологому середовищі, в рідких лікарських формах, навіть у робочих розчинах деяких (в першу чергу на основі ЧАСів) дезінфекційних засобів при їх довготерміновому зберіганні, у зцідженому грудному молоці, на вологих щітках для миття рук персоналу, вологому прибиральному інвентарі. Факторами передачі інфекції можуть слугувати також контамінований інструментарій, дихальна апаратура, білизна, поверхня „вологих” предметів (ручки кранів, поверхня раковин тощо). Даний шлях передачі реалізується і при стафілококовій інфекції, особливо в тих випадках, коли її викликає епідермальний стафілокок. Факторами передачі можуть також слугувати руки хворих, відвідувачів, волосся, взуття, робочий одяг, предмети догляду за хворими. За даними лабораторних досліджень висококонтамінованими мікроорганізмами (включаючи і госпітальні штами) виявились мобільні телефони, клавіатури і «мишки» комп’ютерів, годинники інші особисті предмети медичного персоналу і пацієнтів.

Аліментарний шлях передачі збудника характерний для інфекцій, що викликаються різноманітними етіологічними агентами. До спалахів кишкових інфекцій у стаціонарах призводять порушення технології приготування харчових продуктів, наявність нерозпізнаних джерел збудника серед робітників харчоблоків. Співробітники, які хворіють на небезпечні для стаціонарних пацієнтів хвороби, до роботи не допускаються. З цією метою весь персонал ЛПУ проходить щорічний медичний огляд.

Особливими видами лікарняної інфекції є ендогенні аутоінфекції, що виникають внаслідок послаблення природного імунітету організму. Аутоінфекції викликаються мікроорганізмами, які за відповідних умов можуть роками знаходяться на шкірі, слизових оболонках, навіть входити до складу постійної мікрофлори.

І все ж основну роль у розповсюдженні внутрішньолікарняних інфекцій відіграє артифіціальний механізм передачі. Причому його значення все зростає, адже, за даними ВООЗ, близько 30% інвазійних втручань виконується без достатніх на те обґрунтувань. Даний механізм реалізується через невиконання персоналом правил асептики та антисептики, порушення режиму стерилізації і дезінфекції медичного інструментарію, приладів, апаратури. Важливою ланкою епідемічного ланцюга в медичних закладах є руки персоналу. Тому дотриманню техніки обробки рук, методик проведення антисептики, визначення випадків необхідності знезараження, вибору дієвих безпечних засобів приділяється особлива увага. За різними джерелами інформації, а також у залежності від території, кількість нозокомінальних інфекцій, що виникають у наслідок недотримання правил антисептики рук, становить від 30% до 80% усіх випадків.

Не існує єдиної уніфікованої форми інфекційного контролю для всіх без виключень відділень. Кожний лікувальний заклад унікальний зі своїми проблемами і особливим персоналом. У кожному лікувальному закладі повинна бути розроблена власна програма інфекційного контролю.

При виборі принципів контролю інфекцій надзвичайно важливо ретельно

вивчити всі місцеві потреби і розробити програму інфекційного контролю, яка буде враховувати саме місцеві можливості, особливості конкретного лікувального закладу, відділення.

Найважливіші принципи профілактики нозокомінальних інфекцій, що використовуються при плануванні заходів:

- мінімізація термінів перебування пацієнтів у стаціонарі;

- зниження ступеню агресії медичних технологій;

- забезпечення використання епідемічно безпечних медичних технологій;

- обмеження селекції антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів;

- використання адекватних ізоляційно-обмежувальних заходів;

- підтримання оптимального ступеню мікробіологічної чистоти лікарняного середовища;

- захист пацієнтів від вторинного ендогенного інфікування;

- підвищення ефективності дезінфекційних і стерилізаційних заходів;

- удосконалення методик визначення резистентності госпітальних штамів мікроорганізмів до біоцидів (антибіотиків, дезінфектантів);

- розробка оптимальних схем ротації деззасобів.

Розробка програми інфекційного контролю повинна стати спільною працею епідеміологів і клініцистів. Адже вкрай необхідно змінити відношення до боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями. Перехід від інспекції до епідеміологічного нагляду і управлінню епідеміологічним процесом. Від проблеми захисту від ВЛІ до проблеми забезпечення епідеміологічної безпеки (біобезпеки) пацієнтів і персоналу, та до складової системи якості надання медичної допомоги.

Програма інфекційного контролю конкретного закладу унікальна, але потрібна розробка стандартів профілактики ВЛІ. Просте порівняння, у кожної людини хвороба протікає зі своїми особливостями. Наявність розроблених стандартів лікування, дозволяють щонайкраще використовувати світові і вітчизняні наукові досягнення, практичні надбання досвідчених фахівців під час надання медичної допомоги пацієнтам у любому куточку країни.

Стандарти профілактики лікарняних інфекцій, впровадження яких – необхідність сьогодення:

- стандартне визначення випадку ВЛІ різних нозологічних форм;

- стандартне визначення госпітального штаму збудника ВЛІ;

- стандарти епідеміологічного нагляду;

- стандарти профілактичних і протиепідемічних заходів.

Для дієвої профілактики правильного лікування лікарняних інфекцій важливим

фактором є і залишиться можливість удосконалення лабораторної діагностики та моніторингу збудників хвороб. Впровадження експрес методів діагностики.

Життя сучасної людини характеризується надзвичайно швидкими темпами змін, що відбуваються. Медична практика не виключення. Складна медична апаратура вимагає застосування нових технологій надання медичної допомоги. Змінюються засоби і техніка, що використовується для дезінфекції, стерилізації. Міняються методологічні підходи. А як ми бачимо, хоч нажаль і не на краще для людини, міняється навіть мікрофлора. Важливою справою в таких умовах є навчання медичного персоналу. Сучасна система навчання персоналу з питань профілактики ВЛІ включає:

- модульний, орієнтований на різні категорії персоналу характер навчання;

- диференціацію з урахуванням характеру функцій які виконують працівники;

- створення навчальних центрів;

- удосконалення інформаційного і методологічного забезпечення персоналу установ охорони здоров’я:

- використання різноманітних форм навчання (очного, заочного, дистанційного тощо);

- контроль якості навчання.

Удосконалення нормативно-правової бази і методичного забезпечення системи профілактики ВЛІ, гармонізація підходів, документальної складової у відповідності з міжнародними вимогами – вимога сьогодення.

Діючі на сьогодні нормативні документи, де відображені питання профілактики, санітарно-епідеміологічного контролю за ВЛІ:

  • Закон України від 24.02.94р №4004 ХП (зі змінами від 07.02.2002р) “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”
  • Закон України №2861 –VI від 23.12.2010р “Про запобігання захворюваності на СНІД та соціальний захист населення”
  • Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
  • Постанова КМ України від 18.12.98р №2026 “Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ – інфекції СНІДу”
  • Наказ МОЗ СРСР від 16.04.1986р №225« О внедрении отраслевого стандарта 42-21-85 «Дезинфекция и стерилизация изделий медицинского назначения, методы, средства, режимы»
  • Наказ МОЗ України від 12.03.10р №221«Про затвердження медичних рекомендацій «Очищення, дезінфекція та стерилізація наркозно – дихальної апаратури»»
  • Наказ МОЗ України від 21.09.10р №798«Про затвердження медичних рекомендацій «Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу»»
  • Наказ МОЗ України від 04.04.2008р №181 “Про затвердження методичних рекомендацій “Епідеміологічний нагляд за інфекціями області хірургічного втручання та їх профілактика””
  • Наказ МОЗ України від 10.05.2007р № 234 про організацію профілактики внутрішньо - лікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах”
  • Наказ МОЗ СРСР від 12.07.89 р. №408“О мерах по снижению заболеваемости вирусным гепатитом в стране”
  • Наказ МОЗ України від 23.07.2002р №280 “Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб”
  • Наказ МОЗ України від 25.05.2000 р №120 «І н с т р у к ц і я з організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД»
  • Наказ МОЗ України від 28.03.95р №38 “Про організацію та проведення заходів боротьби з педикульозом”
  • Наказ МОЗ України від 30.05.97р №167 “Про удосконалення протихолерних заходів в Україні”
  • Наказ МОЗ України від 17.05.2001р №188 “Про зміни обсягу досліджень на холеру”
  • Наказ МОЗ України від 22.10.93р №233 “Про збір, знезараження та здачу використаних медичних виробів одноразового застосування із пластичних мас»
  • Наказ МОЗ України від 14.11.2007р №716 “Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги “Попередження передачі ВІЛ від матері до дитини””
  • Наказ МОЗ України від 23.11.2007р №740 “Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини , медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ інфікованих дітей та сімей”
  • Наказ МОЗ України від 29.04.2004р. "Методичних вказівки щодо очищення, дезінфекції та стерилізації ендоскопів, а також медичного інструментарію до них"
  • Наказ МОЗ СРСР від 24.04.90р №171 “Про епідеміологічний нагляд за малярією”
  • Наказ МОЗ України від 03.02.2006р № 48 “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обліку імунологічних препаратів”
  • Наказ МОЗ України від 11.10.2000р №276 “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні”
  • Наказ МОЗ СРСР від 02.04.86р №450 “О мерах по предупреждению заболеваемости дифтерией”
  • Наказ МОЗ України від 05.08.99р №198 “Про вдосконалення профілактики діагностики та лікування правця”
  • Наказ МОЗ УРСР №579 від 15.10.86р “Об усилении борьбы с гельминтозами»
  • Наказ МОЗ України від 01.08.05р №385 “Про інфекційну безпеку донорської крові та її компоненти”
  • Наказ МОЗ України від 05.04.07р №167 “Визначення чутливості мікроорганізмів до бактеріальних препаратів ”

У профілактиці лікарняних інфекцій усі заходи попередження їх виникнення і розповсюдження важливі. Та інколи єдиним бар’єром на шляху хвороби стає знищення на об’єктах лікарняного середовища збудників, тобто проведення стерилізації чи дезінфекції. Але тільки адекватне існуючим умовам і задачам, що вирішуються використання дезінфекційних засобів в ЛПЗ при проведенні профілактичної дезінфекції і стерилізації різноманітних виробів медичного призначення дасть реальний шанс мінімізувати цю проблему і ефективно боротись із ВЛІ. Питання не риторичне, адже:

- є повідомлення з різних країн про виділення штамів збудників лікарняних інфекцій стійких до дезінфекційних засобів і навіть знаходження їх у робочих розчинах цих засобів (мова про дезінфектанти на основі ЧАС);

- для персоналу ЛПЗ забезпечення ефективності дезінфекції процес дещо віртуальний, око людини не може бачити які збудники ВЛІ, скільки їх і де вони реально є;

- моніторинг мікрофлори якщо реально і проводиться, то тільки по деяких мікроорганізмах, залишаючи поза увагою багато видів (віруси, мікобактерії ін.);

- результат лабораторного спостереження – це минуле, а ефективну дезінфекцію необхідно проводити на даний момент.

Тому і вибір засобів для дезінфекції повинен буди зваженим, багатогранним. Тут враховується і спектр протимікробної дії, можливість застосування в присутності пацієнтів у випадках такої необхідності. З якою метою будуть використовуватись засоби (наприклад дезінфекція поверхонь чи можливо – знезараження виробів медичного призначення, для дезінфекції кухонних зон, чи знезараження медичного обладнання в операційних). Виходячи з можливостей краще віддавати перевагу більш безпечним для персоналу та екологічним препаратам. Для попередження появи стійких штамів мікроорганізмів проводити своєчасну ротацію засобів на рівні заміни активно-діючої речовини. При виборі антисептиків, як і деззасобів, не можна керуватись єдиною складовою – економічною перевагою. Дешево – не завжди означає економно. Щоб зберегти найцінніший робочий інструмент лікарняного закладу – руки медичного персоналу, необхідно забезпечити працівників дієвими і одночасно безпечними антисептиками зі складовими по догляду за шкірою, які досить дорогі. Беззаперчним також є факт, що простим змішуванням складових речовин, навіть при списаній із інших препаратів рецептурі отримати дійсно дієвий засіб для дезінфекції чи антисептик неможливо. Важливо, коли надходження засобів здійснюється від перевіреного підприємства, сертифікованого за визнаними у світі стандартами. Ефективне здійснення дезінфекційних заходів в лікувальних закладах важлива ланка спільного ланцюга елементів глобальної задачі по безпеці пацієнтів які визначає для виконання в усіх країнах Всесвітній Альянс з аналогічною назвою:

- безпечність використання препаратів крові;

- безпечність практики імунізації;

- безпечність водопостачання, санітарних умов, видалення відходів із медичних закладів;

- безпечність клінічних процедур;

- забезпечення гігієни рук

У зв’язку із ситуацією з нозокомінальними інфекціями, що склалась на всіх континентах нашої планети, по новому і сучасно, коротко та надзвичайно точно, ніби сказано про сьогодення звучать слова великого Гіпократа: «Не нашкодь!».



Количество показов: 391
rating:  2.94

Возврат к списку